ГДЗ Українська література 10 клас О.М. Авраменко, В.І. Пахаренко (2018)

7. Як ви розумієте подане в дужках уточнення М. Наєнка про повість «Тіні забутих предків»: «...митець… розповів (не розповів, а проспівав!) натхненну легенду…»?

Я думаю, що повість «Тіні забутих предків» — це лебедина пісня М. Коцюбинського і не лише тому, що це твір письменник створив у останні роки свого життя.

Уже з перших сторінок ми відчуваємо аромат екзотики гуцульського краю. Життя горян у повісті — це химерне поєднання християнського та язичницького. У гірському селі «всі були богомільні», водночас тут мовби законсервувалося й поганство — у стародавніх звичаях, обрядах, у всьому, чим характерний лад життя гуцулів. Довкола них живуть арідники, щезники, мольфари, лісні чугайстри; автор малює екзотичні звичаї, обряди, ритуали, якими було сповнене життя гуцулів. Вони тісно пов'язані з природою, з горами, лісом, полонинами, вони — діти цієї природи.

Мовби тіні забутих предків ожили перед письменником у Криворівні.

Але ж найяскравіші сторінки цієї повісті — це натхненна легенда про дивовижну любов Івана Палійчука й Марічки Гугенюк і про те, як ця любов може високо підносити й водночас спопеляти людське життя.

Образи Івана й Марічки оповиті красою. Ці двоє живуть у казковому світі природи, хоча мусять жити й у світі людських умовностей. Через страшний пережиток давніх часів — кровну ворожнечу родів Палійчуків і Гутенюків — хлопець і дівчина втаюють своє кохання.

Вони силою щирого почуття здолали кривавий забобон, створили власний світ, де панувала гармонія, кохання і творчість (Іванова флояра народжувала музику, якої ніхто не грав, а Марічка засівала усі гори своїми співанками).

Та жорстока доля руйнує примарне щастя. Зі смертю Марічки Іван втрачає і частину власної душі — ту, що так тонко відчувала красу.

Тож можна впевнено стверджувати, що ця трагічна історія кохання стала легендою, лебединою піснею любови, яка може піднести у захмарні висоти щастя і спопелити своїм вогнем.