ГДЗ Історія України 7 клас О.І. Пометун, О.В. Дудар, Н.М. Гупан (2024)

Сторінка 18

2. Які особливості відносин із сусідніми народами, побуту й характеру східних слов’ян відображають джерела? Чи можна цілком довіряти такій інформації? Чому?

На основі наданих джерел можна виділити такі особливості відносин із сусідніми народами, побуту й характеру східних слов’ян:

1. Відносини з сусідами:
   • Складні відносини з хозарами, які намагалися обкласти слов’ян даниною.
   • Слов’яни проявляли хитрість та винахідливість у відносинах з хозарами (епізод з мечами як даниною).
   • Візантійці сприймали слов’ян як потенційну загрозу, визнаючи їхню військову майстерність.
2. Побут і характер:
   • Слов’яни жили в лісистих та важкодоступних місцях, що свідчить про їхню адаптованість до природних умов.
   • Вони будували житла з багатьма виходами, що вказує на їхню обережність та готовність до оборони.
   • Слов’яни були витривалими, могли переносити складні погодні умови та нестачу їжі.
   • Вони мали навички ведення війни в лісах та біля водойм, що говорить про їхню пристосованість до місцевості.
   • Слов’яни володіли унікальними військовими техніками, як-от дихання під водою через тростину.

Щодо довіри до цієї інформації:

Цій інформації не можна цілком довіряти з таких причин:

1. Суб’єктивність джерел: “Повість минулих літ” та “Стратегікон” написані з певних позицій (слов’янської та візантійської відповідно), що може призвести до упередженості.
2. Часова віддаленість: Ці джерела створені через певний час після описуваних подій, що може призвести до неточностей.
3. Літературні перебільшення: Особливо в “Повісті минулих літ” можуть бути елементи фольклору та легенд, які не відповідають історичній дійсності.
4. Обмежений погляд: Ці джерела представляють лише окремі епізоди та погляди, не даючи повної картини життя слов’ян.
5. Військовий фокус: “Стратегікон” зосереджений на військових аспектах, що може призвести до однобокого зображення слов’ян.

Тому, хоча ці джерела надають цінну інформацію, їх слід розглядати критично, порівнюючи з іншими історичними даними та археологічними знахідками для отримання більш об’єктивної картини життя східних слов’ян.
 

Перевір себе

1. Назви сім літописних східнослов’янських племен, які проживали на території сучасної України.

• Поляни
• Древляни
• Сіверяни
• Уличі
• Тиверці
• Білі хорвати
• Дуліби (волиняни)

2. Якими були основні заняття східних слов’ян?

• землеробство (вирощували пшеницю, жито, просо, ячмінь, льон та ін.)
• скотарство
• ремесла (металургія, ковальство, ювелірна справа, обробка каменю)
• полювання
• рибальство
• бортництво (бджільництво)

3. Стисло схарактеризуй спосіб життя східних слов’ян.

Східні слов’яни жили переважно в поселеннях на берегах річок та озер. Їхні житла були напівземлянками або наземними будівлями з дерева чи глини. Основою господарства було землеробство та скотарство. Суспільство поділялося на племена, якими керували князі та племінна знать. Слов’яни мали розвинену систему релігійних вірувань, поклонялися силам природи та предкам. Вони були відомі як стійкі та загартовані воїни, здатні витримувати суворі умови. Розвивалися ремесла та торгівля, зокрема по річкових шляхах. Поступово формувалися передумови для створення державності.

4. Заповни таблицю «Сусіди східних слов’ян».

Заповнюю таблицю “Сусіди східних слов’ян” на основі наданих результатів пошуку:

5. Схарактеризуй рівень розвитку господарства східних слов’ян.

Господарство східних слов’ян було досить розвиненим для свого часу і включало кілька основних напрямків:

• Землеробство: Східні слов’яни активно займалися землеробством, використовуючи різні системи обробки землі залежно від природних умов. У лісовій зоні застосовували підсічно-вогневу систему, коли дерева спочатку підрубували, а потім випалювали, щоб здобрити землю попелом. У степах і лісостепах використовували перелогову систему, коли ділянки землі засівали протягом кількох років, а потім переходили на нові ділянки після виснаження ґрунту.
• Скотарство: Важливою складовою господарства було скотарство, зокрема розведення великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз.
• Ремесла: Ремесла також відігравали значну роль. Археологічні знахідки свідчать про розвинену металургію, ковальство, ювелірну справу та обробку каменю. У багатьох поселеннях були кузні, де виготовляли знаряддя праці, предмети побуту та зброю.
• Полювання, рибальство та бортництво: Додатковими видами господарської діяльності були полювання, рибальство та бортництво (бджільництво).

6. Наведи приклади впливу природно-географічних умов на спосіб життя й заняття слов’ян.

Природно-географічні умови значно впливали на спосіб життя та заняття східних слов’ян:

• Річки та водні шляхи: Східні слов’яни селилися переважно на берегах великих річок, таких як Дніпро, Південний Буг, Дністер і Дунай. Ці річки слугували важливими торговельними шляхами, що сприяло розвитку торгівлі та контактів з іншими народами.
• Клімат: Помірно континентальний клімат зі спекотним літом і холодною зимою визначав сезонність господарських робіт. У лісостеповій зоні були родючі ґрунти, придатні для землеробства, що сприяло розвитку сільського господарства.
• Будівництво житла: У північних районах, де було багато лісів, будували дерев’яні будинки, часто напівземлянки для кращого обігріву. У південних районах використовували камінь та глину для будівництва.
• Системи землеробства: У лісовій зоні застосовували підсічно-вогневу систему, а в степах і лісостепах — перелогову систему, що дозволяло ефективно використовувати природні ресурси для землеробства.

Таким чином, природно-географічні умови значною мірою визначали господарську діяльність східних слов’ян, їхній спосіб життя та побут.

А ще ти можеш

Підготуй коротке повідомлення про розвиток ремесел і торгівлі у східних слов’ян. Якими якостями, на твою думку, були наділені успішні ремісники й купці? Чи можна назвати їх підприємцями в сучасному розумінні цього слова?

Ремесла і торгівля у східних слов’ян досягли значного розвитку в період VIII-X століть. Основними ремеслами були металургія, ковальство, ювелірна справа, гончарство, обробка дерева і каменю. Ремісники створювали знаряддя праці, предмети побуту, зброю та прикраси, що свідчить про високий рівень майстерності та спеціалізації. Торгівля здійснювалася як всередині племен, так і з сусідніми народами, зокрема через водні шляхи, такі як Дніпро, що з’єднував східних слов’ян з Візантією та іншими країнами.

Успішні ремісники й купці мали такі якості:

• Майстерність і професіоналізм: Високий рівень володіння ремеслом, здатність створювати якісні та конкурентоспроможні товари.
• Ініціативність і підприємливість: Здатність знаходити нові ринки збуту, укладати вигідні угоди та адаптуватися до змін у попиті.
• Комунікабельність і мережевість: Вміння встановлювати та підтримувати торговельні зв’язки з іншими племенами та народами.
• Організаційні здібності: Здатність організовувати виробництво, керувати майстернями та торговими операціями.

Так, успішних ремісників і купців східних слов’ян можна назвати підприємцями в сучасному розумінні цього слова. Вони демонстрували ініціативу, ризикували, організовували виробничі процеси та активно шукали нові можливості для зростання і розвитку свого бізнесу. Вони також створювали товарні виробництва та займалися внутрішньою і зовнішньою торгівлею, що є ключовими ознаками підприємництва.
 

Відкрий цифровий додаток і виконай завдання до § 1. https://vse.ee/cfwx

1. Як у документі описується заснування Києва? Про що свідчать походи Кия до Візантії? Яке місто, крім Києва, було засновано Києм і його людьми?

Заснування Києва

Згідно з «Повістю минулих літ», Київ був заснований трьома братами — Києм, Щеком і Хоривом, а також їхньою сестрою Либіддю. Вони побудували городок і назвали його на честь старшого брата Кия. Ці брати були мудрими і тямущими, і саме від них походять поляни, які живуть у Києві до сьогодні.

Походи Кия до Візантії

Кий, як розповідається в літописі, княжив у своєму роді і здійснив похід до Цесарограда (Константинополя), де отримав велику честь від імператора. Це свідчить про високий статус Кия і його роду, а також про можливі дипломатичні та торговельні зв’язки з Візантією.

Інше місто, засноване Києм

Під час повернення з Візантії, Кий зупинився на Дунаї, де заснував невелике містечко, яке хотів зробити своїм новим домом. Однак місцеві мешканці не дозволили йому залишитися, і Кий повернувся до Києва. Це містечко на Дунаї зберегло назву Києвець.

2. Склади план «Розвиток господарства східних слов’ян у VII−IX ст.» із 3−4 пунктів. За планом поясни свої міркування.

План «Розвиток господарства східних слов’ян у VII−IX ст.»

1. Землеробство та скотарство
2. Ремесла
3. Торгівля
4. Додаткові види господарської діяльності

Пояснення

Землеробство та скотарство

• Землеробство: Східні слов’яни використовували різні системи землеробства залежно від природних умов. У лісовій зоні застосовували підсічно-вогневу систему, коли дерева підрубували і випалювали, щоб здобрити землю попелом. У степах і лісостепах використовували перелогову систему, коли ділянки землі засівали протягом кількох років, а потім переходили на нові ділянки після виснаження ґрунту. Вирощували пшеницю, жито, просо, ячмінь, ріпу, льон і коноплю.
• Скотарство: Розводили велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Це забезпечувало їх м’ясом, молоком, шерстю та шкірою.

Ремесла

• Металургія та ковальство: Виготовляли знаряддя праці, зброю, предмети побуту. Ремісники створювали високоякісні вироби з металу.
• Ювелірна справа: Виробляли прикраси з дорогоцінних металів і каменів.
• Гончарство та обробка каменю: Виготовляли посуд, будівельні матеріали та інші предмети побуту.

Торгівля

• Внутрішня та зовнішня торгівля: Східні слов’яни активно торгували як між собою, так і з сусідніми народами. Важливими торговельними шляхами були річки, зокрема Дніпро, який з’єднував їх з Візантією та іншими країнами.
• Товарообмін: Торгували зерном, хутром, медом, воском, ремісничими виробами.

Додаткові види господарської діяльності

• Полювання: Забезпечувало хутром і м’ясом.
• Рибальство: Було важливим джерелом харчування.
• Бортництво: Займалися бджільництвом, виробляли мед і віск.

Ці пункти відображають основні аспекти розвитку господарства східних слов’ян у VII−IX ст., показуючи їхню адаптацію до природних умов та розвинену систему господарювання.

3. Хто такі варяги? Як вони з’явилися на території сучасної України?

Варяги – це скандинавські племена, які були відомі як воїни та купці. Вони відігравали важливу роль у формуванні ранньої державності на території сучасної України та інших східнослов’янських земель. Варяги з’явилися на території сучасної України в VIII столітті, коли почали активно освоювати Середнє Подніпров’я. Вони пересувалися через землі слов’ян, торгуючи з ними та наймаючись на військову службу до місцевих князів. Варяги також використовували торговельний шлях «із варяг у греки», що проходив через територію сучасної України і з’єднував Скандинавію з Візантією.

4. Заповни пропуски в тексті.

Східнослов’янські племена підтримували й розвивали зв’язки з ромеями — так називали себе жителі Візантії, літописи ж називають їх греками, а ми називатимемо візантійцями. Обидві сторони мали значну вигоду від взаємної торгівлі. Адже володіння візантійських імператорів із VI ст. поширювалися й на Крим. Вони прагнули контролювати Північне Причорномор’я, бо тут пролягав вигідний торговельний шлях «із варяг у греки». Одночасно з Великою Булгарією, на схід від неї, між Доном і Волгою та у Прикаспії, виникло ще одне об’єднання тюркомовних племен — Хозарський каганат. У VII−VIII ст. хозари обклали даниною мешканців Криму, слов’ян лісостепу Наддніпрянщини і Подоння (полян, сіверян, радимичів і в’ятичів), частину угро-фінських народів Середнього Поволжя.

5. Як можна схарактеризувати відносини між полянами й хозарами на основі літопису? Чому, на твою думку, літописець включив цей переказ до свого твору? Чим відрізнялися відносини східних слов’ян із хозарами від їхніх відносин з іншими сусідами?

На основі наведеного уривку з літопису “Повість минулих літ” можна зробити такі висновки про відносини між полянами і хозарами:

1. Хозари вимагали від полян сплати данини, що свідчить про їхнє прагнення підкорити і контролювати слов’янські племена. Це були відносини панування і підпорядкування.
2. Поляни, порадившись, погодилися платити данину, але замість звичних цінностей дали хозарам мечі. Це можна трактувати як символічний жест непокори і готовності до опору. Поляни демонстрували, що вони – войовничий народ і не будуть покірно сплачувати данину.
3. Хозарські старійшини розцінили такий “дар” як недобрий знак. Вони передбачили, що поляни з таким оружжям згодом самі почнуть збирати данину з хозар та інших земель. Тобто хозари усвідомлювали потенційну загрозу з боку полян.

Ймовірно, літописець включив цей переказ до свого твору з кількох причин:

1. щоб показати давність і силу полян, предків києворуської династії;
2. підкреслити їхню незалежність і войовничий дух, небажання підкорятися завойовникам;
3. передбачити майбутнє піднесення Русі, яка не лише скине хозарське ярмо, а й сама почне збирати данину з сусідів.

Відносини східних слов’ян із хозарами відрізнялися від стосунків з іншими сусідами:

• З варягами у слов’ян були партнерські відносини, засновані на торгівлі. Варяги також наймалися до слов’янських князів на військову службу.
• З Візантією слов’яни підтримували торговельні зв’язки, але часом і воювали за контроль над чорноморськими територіями.
• Фіно-угорські та балтські племена на півночі були відносно мирними сусідами.

А ось хозари прагнули підкорити слов’ян і змусити їх платити данину. Тому відносини з ними були напруженими і ворожими, що зрештою вилилося у відкрите протистояння і скидання хозарського панування.