ГДЗ Українська література 10 клас О.М. Авраменко, В.І. Пахаренко (2018)

12. Візьміть участь у дискусії класу на тему «Чому саме Лесю Українку за рівнем поетичного таланту ставлять в один ряд із Т. Шевченком та І. Франком?».

У свідомості українського народу імена Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки уже нероздільні, поєднані народною любов’ю назавжди. І хоча життєва доля кожного з них склалася по-різному, але їхня творча діяльність стала визначною подією в духовному розквіті української нації.

Леся Українка ввійшла в не тільки в українську, але і в європейську літературу як велика поетеса-лірик, геніальний драматург, талановитий прозаїк, перекладач, блискучий літературний критик, невтомний збирач і дбайливий цінитель фольклорних скарбів.

«На свій вік це геніальна жінка... Ми говорили з нею дуже довго, і в кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії, освіти та людського життя»,— писав про зустріч з поетесою у Львові 1891 року письменник і політичний діяч Михайло Павлик.

Ще на початку своєї творчості вона усвідомила, що національне життя в Україні тяжке, безпросвітне і навіть безнадійне: неволя, якій кінця немає, заборона українського слова, духовий занепад і повна неможливість будь-якої роботи на рідній ниві. Але, не дивлячись на таку безнадійність стану, Леся, молода дівчина «золотої весни», не занепадає духом: «Гетьте, думи, ви хмари осінні!».

Леся Українка, як колись Т. Шевченко у поезії «Чигирин» («Я посію мої сльози, / Мої щирі сльози.// Може, зійдуть і виростуть / Ножі обоюдні») висловлює нереальні завдання: «Я на гору круту крем'яную / Буду камінь важкий підіймать, / І, несучи вагу ту страшную, / Буду пісню веселу співать.»

Цей перший період її творчості характерний та оригінальний всупереч усім її сучасникам: заперечити дійсність усім єством своїм і створити «мрію», «сон», казку, легенду, щоб тільки втриматися, розбудити віру в себе, не дати душі занепасти, хоч як чорно та безпросвітно виглядає українська дійсність. І саме оця риса творчості Лесі Українки — це «проліски» отого неоромантизму бадьорого, буйного, молодечого, революційного, що так велично розвинеться в подальшій творчості Лесі Українки і створить першу китицю громадської лірики, що виявиться у таких гарних творах її, як «Досвітні огні», «Скрізь плач і стогін, і ридання», «Безсонна ніч» та багатьох інших.

А драматургія Лесі Українки посідає гідне місце поряд із творами визначних європейських драматургів: Генріка Ібсена, Гергарта Гауптмана, Гуго фон Гофмансталя, Станіслава Виспянського, Ріхарда Вагнера. Авторка осмислювала глибинні філософські проблеми, а також проблеми із життя українського суспільства на основі античної та біблійної історії. «Кассандра», «Руфін і Прісцілла», «На руїнах», «У пущі», «Вавилонський полон», «На полі крові», «Камінний господар» – ці й інші драматичні твори написані на основі історії давніх часів. «Вічні» образи під пером Лесі Українки набували нового звучання, переконливо спростовували «теорію», що українська література призначена тільки «для хатнього вжитку».

«Якби Леся була не українською, а російською письменницею, то, правдоподібно, її, а не Чехова, шанували б і цінували по всьому світу як творця модерної драми. Про це подбали б представники російської еліти» — так оцінив діяльність Лесі Українки як драматурга український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, та педагог Ігор Качуровський.

Леся Українка виконала заповіт свого родича і вчителя М.Драгоманова — вона не цуралася політики упродовж усього життя, незважаючи на несприятливі обставини. Так, повернення з Софії в Україну призвело до гнітючого відчуття Лесею політичної неволі. Тому в статті «Голос однієї російської ув’язненої» (1896), надісланій до паризьких газет, Леся Українка протестувала проти вітань царя Миколи II у Франції: «Ганьба лицемірній лірі, улесливі струни якої наповнювали акордами зали Версалю. Заангажована у громадсько-політичний рух кінця XIX — початку XX століть, письменниця стає лідером групи українських соціал-демократів, речником ідеї незалежності України.

Як висновок, хочеться додати, що все прекрасне у великої дочки українського народу: і її ласкаве патріотичне ім'я, і героїчне життя, і ніжна та гнівна творчість, що у сузір’ї величних імен видатних українців Лесі Українці належить невмируща слава невтомного борця за честь і гідність українського народу в їх довготривалій боротьбі за свободу та незалежність.

Саме тому її ім’я поряд із Т.Г. Шевченком та І. Я. Франком назавжди стало символом безкомпромісного служіння вищим ідеалам людського буття.