ГДЗ Українська література 10 клас О.М. Авраменко, В.І. Пахаренко (2018)

4. Чому життя Лесі Українки називають подвигом? Аргументуйте свою думку конкретними прикладами.

Цій молодій талановитій дівчині, яка так блискуче виступила на українську літературну арену, — судилося важке життя хворої людини. Леся захворіла на туберкульоз в 11 років, і з цього часу хвороба веде свій послідовний наступ на її організм. Почалося від руки, далі недуга перекинулася на ногу, потім на легені і врешті на нирки. Такий стан змушує поетку перебути довгі місяці в ліжку, у «липких кайданах» з гіпсу, піддаватися складним і важким хірургічним операціям, перебувати довгі роки в санаторіях Криму, Карпат /у Буркуті/, Італії, Кавказу, а з 1907 року вона могла жити тільки під південним сонцем Криму, а то й Єгипту.

Життя і творчість Лесі Українки — це вічна легенда про мужність і мудрість, ніжність і титанічну незламність поетеси-жінки, рівної якій важко знайти у світовій літературі.

Леся Українка велика не тільки тим, що зміст її творів є надзвичайно глибокий, що в них знаходимо і цілі покоління знаходитимуть для себе дороговказ, яким шляхом треба нам іти, та до чого прямувати. Це вимагало не тільки поетичного таланту, але й великої і постійної праці над собою. А Леся Українка справді працювала завзято і невпинно, незважаючи на важку недугу, що виснажувала її до краю. Вона писала: «Думка не умре! В таке безсмертя я й привикла вірить».

І дійсно, в її ліричних і драматичних творах знаходимо багато дечого з її переживань, що хитаються поміж крайньою зневірою і розпачем безнадійно хворої жінки та сильною поставою людини, що знає мету свого призначення, мужньо змагається з усіма труднощами та своїми слабостями, щоб гордо й відважно піти назустріч своїй долі і за собою повести інших.

В одній із поезій вона говорить:

… Не раз мій голос дико залуна.
Немов серед безлюдної пустині,
І я подумаю, що в світі все мана
І на землі нігде нема святині.

…Я знаю се і жду страшних в ночей,
І жду, що серед них вогонь той загориться,
Де жевріє залізо для мечей,
Гартується ясна і тверда криця.

Коли я крицею зроблюсь на тім вогні,
Скажіть тоді: нова людина народилась;
А як зломлюсь, не плачте по мені!
Пожалуйте, чому раніше не зломилась!

І дійсно, важкі хвилини у житті Ласі Українки таки переважають над ясними і безтурботними, але вона їм не піддається, не ломиться, а навпаки, перемагає біль, який вони із собою приносять, не зневірюється й на мить в ідеї, якій служить. Під ударами долі міцніє духом, з витривалістю борця змагається з прикрою дійсністю.

У її віршах народ знаходить відгуки тих справді величних і героїчних переживань цієї слабої тілом, але такої міцної духом жінки.

Та що не дає їй утопитись у власному горі, що кличе її до життя та боротьби, що підносить її до висот пророка і нашого духового провідника? Це любов до України! Бо ж не особисті переживання, а Україна, її доля, турботи про її майбутнє — є основним мотивом творчості, — ліричних і драматичних творів Лесі Українки.

Ось її слова:

До Тебе, Україно, наша бездольная, мати,
Струна моя перша озветься,
І буде струна урочисто і тихо лунати
І пісня від серця поллється.

Я думаю, що не кожна людина є настільки сильною, щоб перекреслити своє особисте життя, а ті, що в почутті свого обов’язку, у своїй відданості ідеї це роблять, пережидають це дуже глибоко, хоча й не показують цього по собі.

То ж не дивно, що Леся Українка для українців — це символ мужності, сили духу, незламності та величі людини.