ГДЗ Всесвітня історія 7 клас І.Д. Васильків, І.Л. Паршин, В.В. Островський (2024) |
← Повернутися до розділів |
| Назад до ст.30 (3-4) | ст.30 (5-6) |
Розв'язок:
Сторінка 30
Перевірте себе!
Виявляємо повагу до людей та громадянську активність.
5. А. У книзі Прокопія Кесарійського «Таємна історія» розповідається про повстання «Ніка» в Константинополі в 532 р. Імператор Юстиніан І налякався і збирався зректися влади, проте його дружина Феодора наполягала на рішучих діях. Саме тоді з її уст пролунав усталений вислів: «Багряниця — найкращий саван». Поясніть його значення. Чи справді влада є найвищою цінністю у житті людини?
Вислів Феодори “Багряниця – найкращий саван” означає, що імператорська влада (символом якої є багряниця – пурпурний колір одягу імператорів) є найвищою цінністю, заради якої варто боротися до кінця і навіть померти. Феодора вважала, що краще загинути імператором, ніж зректися влади.
Однак влада не може бути найвищою цінністю в житті людини. Найголовніші цінності – це життя, здоров’я, любов, сім’я, самореалізація, духовний розвиток. Влада ж часто розбещує людей, робить жорстокими і самолюбними. Тому прагнення влади будь-якою ціною є хибним життєвим орієнтиром.
Б. У чому особливості взаємин між папами римськими й правителями у «варварських королівствах» та між патріархами й імператорами у Візантії?
У варварських королівствах королі прагнули заручитися підтримкою Папи Римського, щоб зміцнити свою владу. Папи, благословляючи королів, отримували можливість впливати на політику держав. Яскравим прикладом є союз Папи і Карла Великого, коли Папа коронував Карла імператором, а той передав Папі землі в Італії.
У Візантії ж імператори самі призначали і контролювали патріархів, церква підпорядковувалася державі. Патріархи не мали такого політичного впливу, як Папи на Заході.
6. Поміркуйте, які особливості системи управління відображено в уривку з візантійського закону: «Держава складається з частин і членів, на зразок людини, найвеличніші та найпотрібніші частини — цар і патріарх, тому мир і благополуччя душ і тіл підданих залежать від повної одностайності й згоди між царством та священством»
Цей уривок відображає характерну для Візантії симфонію (узгодженість) світської і духовної влади. Імператор і патріарх розглядалися як дві найважливіші частини єдиного “тіла” держави. Від їхньої співпраці залежав добробут підданих.
При цьому імператорська влада була визначальною, імператор міг призначати і зміщувати патріархів. Патріарх мав великий духовний авторитет, але політично підпорядковувався імператору.