ГДЗ Історія України 7 клас А.А. Галімов, О.В. Гісем, О.О. Мартинюк (2024) |
← Повернутися до розділів |
| ст.39 | Вперед до ст.40 |
Розв'язок:
Сторінка 39
Охарактеризуйте життя тогочасного сільського населення Русі.
- Більшість населених пунктів Русі становили села. Їхні жителі займалися землеробством, присадибним скотарством і промислами (полюванням, рибальством, бортництвом тощо).
- Села розташовувалися в місцевості зі сприятливими для ведення сільського господарства природними умовами. Вони складалися з 30-50 селянських садиб, розміщених довільно, без певного плану.
- До складу селянської садиби входили житлові й господарські будівлі. Селянська сім’я складалася, як правило, із 6-7 осіб. Сім’ї належали предмети домашнього вжитку, худоба, сільськогосподарські знаряддя.
- Селянські господарства одного або декількох сусідніх сіл об’єднувалися в сільську територіальну громаду – верв або “мир”. Члени громади були пов’язані круговою порукою у сплаті данини та відповідальністю за злочини.
- Мешканці окремих громад жили відокремлено, не маючи міцних зв’язків. Місцями зустрічей представників громад були “погости” зі спільними кладовищами, де відбувалися релігійні свята, торги, збирання данини.
Яким було становище жінок у Русі за часів язичництва?
- Шлюбно-сімейні стосунки відігравали ключову роль у визначенні становища жінки в тогочасному руському суспільстві.
- Шлюб розглядався як своєрідна майнова угода, яку досить легко можна було укласти й розірвати. В основі шлюбу часто були не індивідуальні бажання, а інтереси сім’ї, громади, інколи навіть політична вигода.
- Найпоширенішою формою шлюбу вважалося “умикання”, коли хлопець викрадав дівчину, з якою хотів одружитися. Це відповідало уявленням, що чоловікові належить лише те, що він захопив силою. Згодом “умикання” стало символічним.
- Основою укладення шлюбу став викуп – батьки дівчини домовлялися з нареченим про суму, за яку право власності на дівчину перейде до нього.
- У Русі тоді не існувало писаних законів. Права жінок, як і інші сторони життя, регулювалися звичаями та традиціями. За жінками не визнавали жодних особистих і майнових прав.
Отже, становище жінок у язичницькій Русі було досить безправним, вони розглядалися як власність чоловіка, а їхні права не були захищені законами, а лише звичаями.