ГДЗ Всесвітня історія 7 клас О.В. Гісем, О.О. Мартинюк (2024)

Сторінка 33

3. Християнізація Європи

Як відбувалася християнізація Європи?

1. На момент падіння Західної Римської імперії чимало її населення вже прийняло християнство. Ця релігія мала поширення і серед варварських спільнот, таких як вестготи, остготи, вандали та інші.
2. Завдяки підтримці франкських королів римська церква зміцніла й остаточно утвердилася на Заході. Карл Великий узаконив збирання десятини на її користь.
3. Значну роль у християнізації Європи в середні віки відіграли мандрівні ірландські ченці. Вони пливли до берегів тогочасної Європи, несли проповіді місцевому населенню, засновували монастирі. Ірландські ченці розпочали навертати в християнство англосаксів.
4. У VIII ст. до процесу християнізації долучився Константинополь. Завдяки діяльності проповідників Кирила і Мефодія в IX ст. з Візантії християнство поширилося серед болгарської, сербської, моравської спільнот, а пізніше — у Русі.
5. Рим поширив свій вплив на польські, чеські, угорські та скандинавські народи.
6. Християнізація не завжди відбувалася легко. Охрещені народи інколи поверталися до язичництва, і тоді доводилося здійснювати їхнє хрещення знову.

Працюємо в парах. Обговоріть і дайте відповідь на запитання. Чому, на вашу думку, перебування ченців поза межами монастиря вважалося згубним для їхніх душ?

Перебування ченців за стінами монастиря вважалося згубним для їхніх душ з наступних причин:

1. Монастир мав бути організований таким чином, щоб у ньому вироблялося все необхідне для життя ченців – вода, їжа, ремісничі вироби. Це дозволяло ченцям повністю зосередитися на духовному житті та служінні Богу, не відволікаючись на мирські справи за межами монастиря.
2. Вихід ченців за стіни монастиря міг піддавати їх спокусам і негативним впливам зовнішнього світу. Це могло відволікати їх від молитов, аскези та духовного вдосконалення, що було головною метою чернечого життя.
3. Контакти з мирянами та участь у мирських справах розглядалися як загроза чистоті душі ченця. Монастирське життя мало на меті повне відречення від світу та зосередження на Богові. Тому будь-які виходи назовні вважалися небезпечними для духовного стану ченця.
4. Статут Святого Бенедикта прагнув створити для ченців закрите, самодостатнє середовище, де вони могли б повністю присвятити себе духовному життю. Монастир мав бути для них своєрідним “градом Божим”, відділеним від спокус і марноти зовнішнього світу.

Отже, заборона ченцям залишати монастир мала на меті захистити їх від мирських спокус, зберегти їхню духовну чистоту і дозволити повністю присвятити життя молитві та служінню Богу в закритому монастирському середовищі.