ГДЗ Всесвітня історія 7 клас О.В. Гісем, О.О. Мартинюк (2024)

Сторінка 34

4. Розкол християнської церкви («Велика схизма»). Клюнійський рух

Як «Велика схизма» 1054 р. і клюнійський рух вплинули на християнство та церкву?

“Велика схизма” 1054 р. і клюнійський рух вплинули на християнство та церкву таким чином:

1. “Велика схизма” 1054 р. призвела до розколу єдиної християнської церкви на католицьку (західного обряду) та православну (східного обряду). Це організаційно закріпило розбіжності, які сформувалися між Заходом і Сходом у попередні століття.
2. Католицька і православна церкви мали відмінності в догматах віри (вчення про главенство Папи, існування чистилища тощо), обрядах (способи хрещення, використання ікон чи живопису), управлінні (целібат духовенства, роль мирян) та звичаях (мова богослужіння).
3. Клюнійський рух, започаткований ченцями абатства Клюні у Франції, виступав за реформування католицької церкви. Вони вимагали дотримання целібату духовенством, заборони симонії (продажу церковних посад) і звільнення монастирів від світського контролю.
4. Папа Григорій VII, прихильник клюнійців, здійснив реформи католицької церкви в 1073-1085 рр. Він встановив порядок обрання Пап кардиналами, скасував право світської влади призначати духовенство (інвеституру), запровадив целібат і заборонив симонію.
5. Ці реформи зміцнили незалежність і владу Папи Римського в католицькій церкві. Григорій VII проголосив верховенство Папи над світськими правителями, його право позбавляти імператорів влади.

Отже, схизма 1054 р. розділила християнство на два напрямки – католицизм і православ’я, а клюнійський рух сприяв посиленню Папської влади та реформуванню устрою католицької церкви в XI ст.

Працюємо в парах. Обговоріть і сформулюйте висновок про обсяг влади Папи Римського після реформ Григорія VII.

З Диктату Папи Римського Григорія VII можна зробити висновок, що після реформ Григорія VII Папа Римський отримав дуже широкі повноваження та владу:

1. Папа Римський проголошувався єдиним главою всієї християнської церкви, “вселенським єпископом”. Це означало його верховенство над усіма іншими єпископами.
2. Папа отримав право призначати і звільняти єпископів на свій розсуд. Це давало йому контроль над церковною ієрархією.
3. Папа мав виключне право розпоряджатися імператорськими регаліями, тобто символами імператорської влади. Це підносило його над світськими монархами.
4. Усі князі мали виявляти Папі особливу шану, цілуючи йому ноги. Це символізувало підпорядкованість світської влади духовній.
5. Папа отримав право позбавляти влади імператорів, що ставило його над будь-якою світською владою.
6. Рішення Папи проголошувалися остаточними і неоскаржуваними. Ніхто, включно з імператорами і соборами, не міг їх скасувати чи засудити самого Папу.

Отже, реформи Григорія VII закріпили за Папою Римським широку духовну і світську владу, зробивши його фактично верховним правителем усього католицького світу, вищим за імператорів і королів. Папа став абсолютним і неоскаржуваним главою церкви.